Факультет фізики, електроніки та комп’ютерних систем – один з найстаріших факультетів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, пройшов довгий і наповнений науковими та навчальними здобутками шлях, починаючи від фізико-математичного факультету.
Фізико-математичний факультет – один з перших чотирьох факультетів, заснованого у 1918 р. класичного університету у Катеринославі (нині – Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара). У 1918 – 1933 рр. університет витримав декілька структурних перетворень й існував під різними назвами, серед яких Інститут теоретичних наук, Дніпропетровський Інститут народної освіти, Інститути фізико-хіміко-математичний та професійної освіти тощо. У 1933 р. відбулося відродження його як класичного університету, який став відомим вищим навчальним закладом, що діє й у сучасності.
Потужні фізико-математична освіта і наука була характерними для Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, починаючи з часів його заснування у 1918 р. У 1918 – 1941 рр. на фізико-математичному факультеті працювали такі видатні вчені, як А. Е. Малиновський, Б. М. Фінкельштейн, В. І. Данилов, Г. В. Курдюмов, І. Ю. Огієвецький, Г. О. Грузинцев, О. М. Динник, О. С. Компанеєць та ін. В перше десятиріччя було лише дві фізичні кафедри – кафедра експериментальної фізики (1918) та перша спеціалізована кафедра – кафедра теоретичної фізики (1928).
У період з 1930 по 1933 рр. університет готував кадри фізиків-дослідників (з хімічної фізики та рентгенології) і фізиків-педагогів. Після відновлення університету у 1933 фізико-математичний факультет діяв у складі двох відділень: фізичного та механіко-математичного. Почали з’являтися нові кафедри. Для організації та проведення навчальної роботи і наукових досліджень на факультеті було організовано нові кафедри. У 1933 р. з’являється кафедра металофізики – завідувач кафедри професор Георгій В’ячеславович Курдюмов. У 1936 році кафедра експериментальної фізики ділиться на дві: експериментальної фізики (що навчає студентів фізичного факультету) – завідувач кафедри доцент Микола Васильович Мохов, і загальної фізики (що навчає студентів інших факультетів) – завідувач кафедри доцент А. К. Протопопов. У тому самому році було організовано кафедру електрофізики – завідувач кафедри доцент Олександр Моісеєвич Вендерович. У 1939 р. фізико-математичний факультет було поділено на окремі фізичний і механіко-математичний факультети. Деканом фізичного факультету був доцент О. В. Вендерович. У 1939 р. виникла кафедра молекулярної фізики, яку очолив Віталій Іванович Данилов. Загалом на фізичному факультеті у 1939-40 навчальному році діяло 6 кафедр.
Саме в цей період в Дніпропетровському державному університеті сформувалися базові напрями фізичних досліджень (теоретична фізика, металофізика, електрофізика (фізика твердого тіла)), дослідження з яких продовжуються й нині. Кращі студенти перших випусків фізичного факультету продовжували свою діяльність на викладацькій і науковій роботі в університеті. Для читання курсів лекцій запрошувались відомі фізики з інших міст: Є. М. Ліфшиц, М. О. Леонтович. Я. І. Френкель й ін.
Здобутки фізиків Дніпропетровського університету уже в цей період були значними. Зокрема, В. І. Данилов був запрошений у 1939 р. шведською Королівською Академією наук номінуватися на Нобелівську премію з фізики 1940 р. Г. В. Курдюмов заклав основи теорії мартенситного перетворення у металах і сплавах, визнану в світі.
У післявоєнний період фізика розвивалася на об’єднаному фізико-математичному факультеті, який розділився знову на окремі фізичний і механіко-математичний факультет у 1961-62 навчальному році.
У 1950-ті рр. на факультеті з’явилися нові науково-дослідні лабораторії радіофізики й атомної фізики, напівпровідників і діелектриків, металофізики, а також оптична, ядерна, ізотопна лабораторії. Виникали й нові кафедри. У 1954 р. було створено кафедру оптики (завідувач – професор Василь Степанович Росіхін), у 1961 р. кафедра радіоелектроніки (завідувач – професор Федір Ісакович Коломойцев, 1961 – 1967). У 1967 – кафедра фізики надвисоких частот (завідувач – професор Ф. І. Коломойцев, 1967 – 1985).
У 1964 р. на фізичному факультеті було створено відділення радіофізики та електроніки. Велику роль у становленні і розвитку відділення зіграв професор Ф. І. Коломойцев. У 1963/64 навчальному році було обладнано лабораторію електролюмінесценції. У 1960-х роках підготовка студентів здійснювалася за напрямами «Фізика», «Радіоелектроніка», «Фізика напівпровідників», «Електронно-обчислювальні машини». У 1966/67 навчальному році було створено кафедру біоніки.
Кафедра ЕОМ була заснована на базі кафедри біоніки фізичного факультету Дніпропетровського державного університету в 1976 році на початку широкого впровадження обчислювальної техніки в виробничу діяльність підприємств Придніпровського регіону. Вона є однією з перших кафедр цього напрямку в Україні.
У 1977 р. в контексті реалізації планів відкриття нових факультетів було відкрито (на базі відділення радіофізики і електроніки фізичного факультету) радіофізичний факультет у складі таких кафедр: кафедра радіоелектроніки; кафедра надвисоких частот (НВЧ); кафедра електронно-обчислювальних машин (ЕОМ, на базі кафедри біоніки), кафедра загальної фізики.
Значний внесок у становлення і розвиток фізичного й радіофізичного напрямів в університеті зробили декани фізико-математичного факультету:
- Рева А. С. (1933-1935);
- Вендерович О. В. (1936 – 1937, 1939);
- Данилов В. І. (1937 – 1938);
- Коломойцев Ф. І. (1945 – 1948);
- Протопопов О. К. (1948 – 1951);
- Коломойцев Ф. І. (1951 – 1952);
- Деркач П. Х. (1952 – 1961);
декани фізичного факультету:
- Мохов М. В. (1961 – 1964);
- Якунін О. Я. (1964 – 1977);
- Кудзін А. Ю. (1981 – 1986);
- Курочкін Г. Ф. (1986 – 1991);
- Скалозуб В. В. (1991 – 1996);
- Тутік Р. С. (1997 – 2007);
декани радіофізичного факультету (факультету електроніки, телекомунікацій і комп’ютерних систем) та факультету фізики, електроніки та комп’ютерних систем:
- Якунін О. Я. (1977 – 1988);
- Долгов В. М. (1989 – 2016);
- Свинаренко Д. М. (2016 – 2019);
- Дергачов М. П. (2019 – 2022);
- Гомілко І.В. (2022 – досі).
Подальший розвиток радіофізичного факультету сприяв створенню у 1978 р. кафедри електронних засобів телекомунікацій (під назвою «кафедра автоматизації проектування»), на якій здійснювалася підготовка інженерів-конструкторів за спеціальністю «Конструювання та технологія радіоелектронних засобів».
У 1980 р. за ініціативи кафедри радіоелектроніки було створено міжфакультетську «Кріогенну лабораторію» для низькотемпературних досліджень електричних властивостей напівпровідникових матеріалів.
У 1982 р. з фізико-технічного на радіофізичний факультет було переведено кафедру радіофізики.
У 1989 р. на факультеті відкрито кафедру автоматизованих систем обробки інформації.
Фізичний і радіофізичний факультети продовжували свій розвиток пліч-о-пліч, створивши в університеті потужний комплекс з відповідних напрямів дослідження та підготовки фахівців вищого рівня.
За часів незалежності відбувалися перетворення і зміни, які були викликані розвитком нових напрямів фізичних досліджень та оптимізацією структури навчально-наукових підрозділів. Ці зміни відбувалися, як на фізичному, так і на радіофізичному факультетах. У 1991 р. кафедру оптики було перейменовано у кафедру оптоелектроніки. У тому самому році було засновано НДЛ квантової хромоплазми. У 1992 р. за ініціативи проф. Володимира Васильовича Скалозуба було створено нову теоретичну кафедру – кафедру квантової макрофізики. У 2001 кафедра електрофізики змінює свою назву і продовжує функціонувати як кафедра фізики твердого тіла. У 2008 р. відбувається її об’єднання з кафедрою оптоелектроніки. Відтепер це – кафедра фізики твердого тіла та оптоелектроніки.
Два факультети – фізичний факультет і факультет електроніки, телекомунікацій і комп’ютерних систем (таку осучаснену назву раніше отримав радіофізичний факультет) – були об’єднані 22 березня 2007 р. в єдиний факультет, який отримав назву – факультет фізики, електроніки та комп’ютерних систем. У тому ж році кафедру фізики фізико-технічного факультету було переведено на факультет фізики, електроніки і комп’ютерних систем й об’єднано з кафедрою квантової макрофізики. У 2011 р. відбулося об’єднання кафедри квантової макрофізики і кафедри теоретичної фізики, яка продовжує діяти як кафедра теоретичної фізики. У 2012 р. кафедри експериментальної фізики та фізики металів було об’єднано в одну кафедру, яку очолив проф. Валерій Федорович Башев. Сучасної назви у 2004 р. набула кафедра надвисоких частот, яка стала називатися кафедра прикладної і комп’ютерної радіофізики.
За час свого існування кафедра ЕОМ підготувала понад 3000 висококваліфікованих фахівців в області комп’ютерних систем і мереж.
